Street Fighter пзавжди була серією для обраних, бо опанувати її керування — ще та морока. Проте Street Fighter V такою бути не хоче і намагається подати руку новачку і навчити його віртуальному мистецтву бою, бо все ж своєї кіберспортивності гра не втратила і натискати все підряд, очікуючи перемоги, не вийде.

Шість священних кнопок

Для зменшення порогу входження без втрат і спрощень у ґеймплеї не обійшлось. Повороти стіку на 360 градусів лишили тільки велету Занґієву, досконалого відчуття часу більше не потрібно, а фокус-атаки взагалі пішли у смітник, проте сам 6-тикнопковий принцип ігроладу лишився.

На заміну вилученому прийшло найголовніше нововведення у ґеймплеї Street Fighter V — V-прийоми. Вони поділяються на 3 типи: V-Skill, V-Triggers і V-Reversals, активуються завжди одними й тими ж кнопками, але ефект кожний боєць отримуватиме інший, більш притаманний його характеру і стилю бою.

Для прикладу V-Trigger має свою власну V-шкалу і якщо його активує Рю, на деякий час його хадукени будуть електризованими, а якщо Веселкова Міка, то в прямому сенсі, на голову противника впаде її подружка Надешіко. V-Skill же не потребує ніякої енергії і та ж Міка, активуючи, горланить у мікрофон, чим бустить свій V-Trigger, мізантроп Некаллі тупає ногою і збиває ворожого бійця, а товстун Бірді через притаманну йому любов до їжі, кидається шкурками від бананів. І така відмінність майже з кожним персонажем.

Вплив V-прийомів на хід бою справді великий і передусім тому, що V-Trigger найшвидше набирається у слабшого гравця, що дає йому можливість стати агресивнішим і постаратись зробити comeback. Проте противник може використати V-Reversals (контратакувати) і зробити з ним те саме, що його суперник. Словом, більше тактичних моментів і видовища.

Глянувши на простоту усіх прийомів, ви можете сказали „сказуалили!!!“, але помилитеся. По-перше, Street Fighter V — це якраз той випадок, коли легко вчитись і важко опанувати, а по-друге, пальці після бою так не болять, хіба це погано?:)

Знайомі обличчя

Бійців ПОКИ ЩО 16. Так, це менше, ніж у стартовій Street Fighter IV, а з ближчим популярним конкурентом MK X та її поділом на 3 стилі, це навіть близько не стоїть. Однак, різниця між цими 16-тьма бійцями велика. Є важкі в опанувані й легкі, швидкі й повільні, сильні й слабкі, але спритні і, звісно, золоті серединки, а в поєднанні з V-прийомами унікальність кожного ще більше підкреслюється.

Імбу знайти серед них важко, але улюбленці ґеймерів все ж є. Для прикладу, часто, особливо на перших рангах, траплятимуться Рю та Кен і дійшло до того, що інші гравці просто не хочуть приймати бій, коли бачать їх. Це не означає, що проти Рю та Кена важко грати. Ні, від нескінчених хадукенів ухилитись легко, просто банально набридає щоразу бачити їх. А якщо глянути на топ найкращих, то там якраз все гаразд — у рейтингу не повторюються одні і ті ж персонажі.

Сюжет? Сюжет?! Сюжет!!!

Самітного різноманіття ПОКИ ЩО мало. Випробування повинні з’явитись у березні, а повноцінний сюжетний режим, який, до речі, має бути не гіршим, а може й кращим за сюжет MK X, обіцяють на літо. І лишається тільки «Історія бійців» та «Виживання».

У «Історії бійців» під дешеві аніме-картинки нам розповідають про якийсь день або спогад кожного з доступних персонажів. Чогось крутого, закрученого і несподіваного у цих історіях немає і створені вони здебільшого для ознайомлення з бійцями та знаходження улюбленця. На це вказує те, що на початку будь-якого бою усі шкали повні, а противники поводяться доволі пасивно. Проте пройти ці історії варто, бо ігрової валюти за це гра не шкодує, чого не скажеш про мультиплеєр. І так, тут є мікротранзакції, хоча ПОКИ ЩО магазин закритий.

«Виживання» має 4 рівні складності і відповідно 10/30/50/100 суперників. Важкість мала би полягати в тому, що життя не відновлюється і його потрібно купувати за здобуті очки, однак навіть на найвищій складності, противники не надто складні. Тому, якщо пройшовши виживання, відчуєте себе майстром бою, то у МП, найімовірніше, зустрінетесь із дном. :) На щастя гра дає багато можливостей для навчання.

Мультиплеєр — смик-смик

Попри те, що ПОКИ ЩО у Street Fighter 5 присутні всього два онлайнові режими (ранги і звичайний бій), перлиною гри все ж є мультиплеєр. Найбільших похвал вартий, написаний розробниками з нуля, мережевий код. Смикання трапляються украй рідко, а затримки майже невідчутні, навіть якщо грати з американцем у котрого PS4 (так-так у гри присутній кросплей і працює, як слід).

Узагалі Capcom постаралась, якомога краще виділити кіберспортивну частину гри. Навіть по різному нав’язують, аби ми обрали лише одного бійця та відточували майстерність за нього.

Для навчання, крім вище згаданих самітних режимів і тренувальної кімнати, є ще Street Fighter Network. У SFN можна стежити за іншими гравцями і рейтингом, але головної родзинокою є ріплеї. Тобто ми отримуємо можливість переглядати, як боряться інші гравці, зі змогою обрати, які два бійці повинні почати поєдинок. Можливість слідкувати за клавішами, перемотувати бій, ставити на паузу — все це працює і без затримок, що найголовніше.

Не впізнати

Стилістично Street Fighter V не сильно відійшла від попередниці, однак картинка стала яскравішою та приємнішою, а лиця персонажів набрали детальності й поліґонів.

Анімація та режисура бою варті поваги. Коли боєць робить якусь комбінацію, вона виглядає не просто плавніше, а ще й камера неквапом обирає гарний ракурс, що дарує насолоду.

ПОКИЩОПОКИЩО

Надіюсь ви помітили кількість „ПОКИ ЩО“ в огляді і зрозуміли, що проблема у Street Fighter 5 у її недокінченості. Бійців мало, мап мало, аркадного режиму немає, сюжету немає, випробувань немає, в мультиплеєєрі все стандартно, навіть ігровий магазин не відкрили. Словом, на релізну гру не схоже і може воно не так би й погано виглядало, але минулого року вийшов Mortal Kombat X, який за наповненням переважає вуличного бійця в  декілька разів і коштував стільки ж. Не зовсім зрозуміло, навіщо Capcom так квапилася і не випустила гру у кінці березня, як планувала зі самого початку.

Можна було б погніватись ще на мікротранзакції, яких ПОКИ ЩО немає, але SFV насправді потребує їх. Capcom вирішила не розбивати серію на Super- і Ultra-, а оскільки гра більше зосереджена на онлайні, то й за сервери підтримувати треба. Тому такий варіант виглядає значно кращим і для розробників, у плані заробітку і для гравців. Бо, заплативши раз, ви отримаєте гру, яку стабільно будуть оновлювати протягом декількох років, а враховуючи кросплатформу, сервери порожніми не будуть.

Про православність

Із технічного погляду Street Fighter V чудова. Ніяких підвисань, фрізів тощо. Однак, здається розробники забули, що на ПК є клавіатура й інші ґеймпади, крім Xbox та DualShock. Інакше як пояснити, відсутність підтримки багатьох ґеймпадів на старті і неможливість змінити налаштування клавіатури. І мало того, що керування на клавіатурі незмінне, так кнопочки, які потрібно натискати в меню відповідають тим, що на ґеймпаді. Тобто, ОК не буде Enter’ом, а кнопочкою, яка відповідає за легкий удар ногою, а «Назад», відповідно — кнопочка середнього удару ногою. Смішно ж.

На останок здивувало, що не можна зіграти клавіатура vs ґеймпад, якщо у вас лише одна клавіатура і один ґеймпад, хоч у Street Fighter IV з цим проблем не було.

Оцінити Street Fighter V наразі важко. З одного боку чудова механіка, хороше технічне виконання, добрий мультиплеєр, а з іншого, гм… ПОКИ ЩО нічого. Так, у майбутньому все буде і через рік постараємось глянути на повну SFV, а зараз лишається чекати. Купувати вуличного бійця варто, хіба якщо ви налаштовані сидіти лише у мультиплеєрі. От і все.